<< Главная страница

ХлIбороб



Категории Борис Грiнченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1884р.

Оригинал Я убогий родивсь, i в тi днi, Як вмирать доведеться менi,— Тiльки горе, та стомленi руки, Та ще серце, зотлiлеє з муки, Я зложу у дубовiй трунi. Не велике я поле зорав, Та за плугом нiколи не спав. Що робив, те робив я до краю, I всю силу, що мав я i маю, На роботу невпинную клав. На тiм полi камiння було, Поле все бур'яном заросло, Зупинявся мiй плуг на тiм полi, Та не кидав робить я нiколи, А гострив свiй лемiш, чересло. У годину, в негоду я там: Без роботи погано рукам! Нехай дощ i крiзь драну свитину Сiче згорблену працею спину, А спочинку собi я не дам! Скiльки поту свого я пролив, Скiльки сили я там положив! Та дарма! Бо поорана нива Нам давала багатiï жнива: Я не дурно невтомно робив. Такi жнива зазнав я не раз, А тепер вже минувся мiй час, Я вже чую: останнєє лiто Бачу я золоте своє жито, Бачу, ниви широкiï, вас. Моï дiти зберуть урожай... Усьому наступає свiй край, Вiн прийшов i менi: в домовину Я iду i навiки спочину,— Моï ж дiти зберуть урожай. Моï дiти — дочки i сини — Усi вкупi зiбравшись, вони, Як почнуть до обiду сiдати, Будуть хлiб, що придбав я, ламати I згадають мене у трунi. I за те, що, працюючи, змiг Згодувати i викохать ïх, То про мене в ïх згадка не згине, Пiсля мене ще довгi години Моє дiло не вмре серед ïх. Так, я вбогий родивсь, та в тi днi, Як вмирать доведеться менi, То не сором цi стомленi руки I це серце, зотлiлеє з муки, Положити в дубовiй трунi!..
ХлIбороб


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация